Скільки ви були в полоні а-а півроку два дня в мене жінки на творі Ми там сутність стервы вони просто від цього кайфували що вони можуть познущатися надо от руки назад коли ти виходиш з камери треба було дуже низько голову опускав де чесно Було дуже страшно було

Ноги були всі не то що сині вони були просто чорні вони злиті були в мене даже ще гулі і не посходили з них до цієї пори Тобто це кожен день зранку і вечером внизм зараз з ними я розмовляла на українській мові і я йому просто дивилася Vichy просто

Дивилась свічки і він мені віче не міг подивитися в нього очі бігали і не знаю що ми наверно якісь сильніші за них мені не було страшно звісно всегда просто [музика] [музика] як жити як жінки на даний час не потре бують сказав що ми йдемо на підкріплення на позицію в мирне

Оділи бруньки як казку автомати патрони гранати в кого що було все-таки мали надію що ми дійсно йдемо на підкріплення до своїх поїхали непонятно вона правлінні і тоді нам я тоді вже зрозуміла що це полон [музика] здав Гражданская здала Гражданская людина привела до нас окружили і по одному сказали виходьте

Автомати наставили і все вийшли це страх сильний страх ми по одному виходили з будинку з піднятими руками на нас направлених в автомати пістолети що нас на нас таке було Не направлено вони нас обшукали чи у нас немає зброї положила нас тоді на рейси а там лице вниз і потім пов’язали нам руки

Автомати до голови прилажували і хлопців получаються отдельно повезли А мене і ну дєвочку цих двох девочек отдельно повезла на їхній штаб там до їхнього там командування якоїсь і вечером уже у нас тримали в погребі Уже приїхали російська армія не ДНР Там ми це А іменно росіяни вже приїхали і нас

Відвезли в сартану Ну там був збор всіх військовополонених я більше не стоп переживала за девочку який було 21 рік старалася як бути як її як і мамою і сестрою і підтримку старалася віддати Ну не показувала страх но було чесно Було дуже страшно було [музика] ми відступили Широкино від своїх позицій

Був наказ командира що на заводі ліча і переселився в бункер були в бункері допомагала пораненим допомагала варити їсти я допомагала медикам тампони якісь крутити там і такі легкі перев’язки В кого які були тому що хто був важчий то вони були в госпіталі потом коли бомбили госпіталь

Вони перебралися дуже до нас на завод Ну тільки по різним бункерам там завод був дуже огромний великий просто величезний І от вони переїжджали з бункера в бункер з важкими пораненими як ховали Що робили з тілами за ми їх не встигали ховати бо тому що дуже обстріли спочатку якби складали в автобус Богдан

І коли їх дуже було багато що вони там все-таки мали надію що ми тіла переправимо додому в сім’ї то батьків до жінок [музика] а коли вже вони ставали їх все більше ми складали просто над бункером там между другими третім поверхом і ми не встигали не ховати не

Було якби ж викупити ту яму щоб зробити таку арабську могилу це суцільні були обстріли це було знищення просто повністю города Маріуполя це це було знищення людей вони таке чуство було що вона хотіла от Росія що хотіла просто знищити стерти з лиця землі Маріуполь таке чусто що вони хотіли з нього

Зробити чи якби поля бою просто потренуватися свої снаряди виправити Як взривається яка мощность ну таке відчуття в нас було і командування прийняло рішення щоб переїхати в бункер більш щоб зберегти життя людям і військовим і в нас в бункері було 7 7 дітей саме молодшому було рік і три

Місяці харчів в нас вже ну якби Мало було харчів Ми могли там раз в день поїсти могли їй не поїсти Ну я коли получалося ну хлопці мала ці вони добували вони находили вони рискували своїм життям щоб знайти щось щоб нагодувати хоч хлопців дівчат ось скільки нас було тоді 240 а в залишилося 119

Дуже доводилося хлопців клейонку запаковувати От і виносити їх Одного разу ми ще коли Маріуполь більш ми могли виїжджати в Маріуполь то деяких що морг завозили ради начали по нас бити і девочки відірвало голову в неї двоє дітей залишилося бункері одну ми дітям конечно сказали що мама просто переїхала мами завдання вона

Поїхала в другий ну в другу область завжди в кармані в мене була Як то кажуть така дежурна граната я не думала ніколи що от я з нею користуюся тому що весільні але вона завжди була зі мною це ви для себе [музика] для ворога якщо знаєте як то кажуть Ну не здамся

Не так получилось так вийшло що [музика] попали в полон [музика] це на руці також все вирізали як воно у вас була травмована сказала що ці руки ми тобі переламаємо відріжемо все але так травма Ну вони получається переламували руку удари були по руці якби просто молотком гупали по руці Ну

Таке ось і началась після травми началась гігроми наростати коли виводили з камери як вони кажуть що то є шмон і Ну от зранку ми получали вечером Дуже били по ногам в мене якби на ногах варикоз ноги були всі не то що сині вони були просто чорні вони злиті були

В мене даже ще гулі не посходили з них до цієї пори Тобто це кожен день зранку і вечером а це лице надо от руки назад коли ти виходиш з камери треба було дуже низько голову опускав де практично дещо колін Ну і ти получала по шиї їх якщо там їм не подобалось

В таганроге чесно в таганрові це було страшно було ми чекали ночі щоб просто лягти спати щоб нас не тому що нас рано в 600 підйом був вони приходили нас виводили на коридор на розтяжки наставили це кожного дня Це ми перевірки Ми дуже боялися перевірки того що по

Ногах били получається ми як на шпага сідали А ще в нас перевели в корпус там де плитка і слизько якщо ти впадеш коли вони по ногах якщо ти падаєш і ти не встаєш там за секунду вона тебе ще й по тілі может быть це вже більш робили Дівчата а як ви вважаєте

Звідки от вони брали цю всю агресію Лють от щоб знущатись Ну так як вони сказали Ну вони там зомбірування всі вони дійсно там всі зомбіровані вони в них так ну в мене От в мене склалось таке відчуття що ми на них напали Ми забрали в них свою країну Ну

Якби ми прийшли ми начали воювати за Україну це їхня все територія вони як сказали ми вам її в оренду просто здали Ми співали гімн ми їхні пісні російські вчилися заставляли співати вірші їхні дурнуваті це які ми посідали з дівчатами протягом як ми були в курську здається 23 вірша

Такі великі по фашизм про нацизм ну Спецназ там їхні носять ці воєнні і нас дівчат роздівали і це наголос голими по коридору водили ну такі снущання тоже були Ну і током було ну били і по почках хорошо ну якби і руки ламали Ну все було

Ну тоже погрози були Що і по голові били ну погрози були що ну изнасиловали там що ми тебе зараз в камеру запустимо до наших спеціально обучених людей які це ну цим займаються тоді Да тоді було іменно той день страшно чесно страшно тому що не пам’ятаєш як ти зайшла Ти не пам’ятаєш

Що з тобою було скільки це триває часу не знаю чесно не пам’ятаю даже не скажу Добре Одне то що не насіловали одне це благодаря Богу дякуючи Богу що що хлопці да хлопці насілували це получається в нас Та гонорогів вже коли тримали то в нас камери були там

Наші камери і хлопців чули ми повністю все що там происходи з хлопцями як їх б’ють що з ними роблять і якраз де то через дві камери було там чи він по сусідству ну по сусіду з нами в камери то приводили хлопців до нього його там насілували ваш чоловік теж військовий і ви були

Разом і коли ви останнє бачились в полоні пару годин потім забрали хлопці забрали окремо у нас було чотири дівчини нас в Криму коли ви потрапили в полон в тій групі був ваш чоловік він попав в 13-го числа в полон він офіцер плюс він з 14-го року воював

Я просто даже боюсь подумати що з ним там зробили Я просто не знаю чи даже даже підтвердження ніякого не дають чи він взагалі живий Які важливі можливо дати з вашого життя особистого збіглися з тим часом там що це були задні для вас рік [музика] коли був рік внучку це було

Певно саме найважче до мене що я не поряд і саме було найважче те що я не знала що з дітьми і дуже хотіла щоб вони знали що я жива що я от я є життя Що вам допомагало триматися Як ви вижили Віра до того що мама вдома я повинна приїхати додому

Та що я знала що я знала що в мене мама одна я повинна вернутися додому оце Віра Це була тільки ця Віра була Ну як підтримка звичайно була підтримка дівчат один одного підтримували но віра в то що я повинна приїхати повернутися додому дуже боялися одне що мама не дочекається

Дуже боялась так як хвора вона візуально пекли торти квіти шампанське стаканини Це все було так ми так само веселилися з гумором підтримували один одного маска мера була шестимісна але в камері знаходилось 39 дівчат як ви там розміщались На підлозі по троє чоловіка тут як нарив в них такий двухэтажний хто такий менший худіший

Містилися на тих нарах всі остальні на підлоги на столі Тобто ви получається в обмінку там фактично як селёдки тьолочки такі знаєте такі нелюдські умови Вони зазвичай людей ламають ніфіга нас не зламати ми навпаки підтримували один одного Ми один за одним Та ні ми незла мені не дочекаються ні

Ми даже гімн України співали там на українські пісні співали Ну не так голосно Як їхні Ну ми зранку і вечором гімн України завжди Це було святе як молитва в нас постійно Куди ти перевозили нас то на самольотах то в цих Боже як вони називаються автозаки машинах ми не знали

Куди ми їдемо То що нас нам постійно очі зав’язували коли нас уже на обмін везли Ну ми думали що ми очікуємо знову куда то летимо то що в нас є на самолёт полосадили ми не знали куди ми будемо куда в нас в яку на сторону тепер везуть а потім коли

Приїхали в Крим каже щоб Сімферополь назад в Сімферополь в нас привезли Ми почули запах моря [музика] ближче до вечора десь годин шість вечора ми пішли гуляти з дитиною чоловік приїхав якраз і тут вже посипались що обмін обмін обмін обмін вже прийшов появилися перші фотографії але на

Фотографіях я її не знайшла Я її не впізнала просто і одна фотографія спільна там де всі дівчата стоять я її Ну дійсно не впізнали це було десь пів восьмої вже вечора ми вже прийшли додому вже малюка погудували Я вже положила його спати І десь ті в 11 вечора Чи пів дванадцятої вже

Подзвонила вона по відео зв’язку вже побачили сказати друг другу не могли нічого бо плакали просто плакали [музика] другий щасливий момент свого життя це коли ми приїхали коли ви впали на коліна ми цілували землю рідну українську от да це був момент такий що дуже коли почула голос мами що вона тут

Чекалася що вона жива фу Це дуже Дякую Не питайте в мене он до блокнот То він в мене номерів там і СБУ і гарячі лінії красний крест Ирина Верещук і Женева туди це в мене все було ночью і проснулась в телефон давай дзвонити то я знаю я шукала кругом я

Де могла Вона мені нічого не каже Оце я ось слухала це перший раз я почула Я скільки раз так спитала була вона не питай бо я тобі нічого не скажу вона просто жаліє мене щоб я не переживала це щоб я цього не знала Да Да він

Від мене не відходить він зі мною І спав І куди я відкушно зі мною це Лордік получається ми були в Пісках в 18-му році сучка провела цуценят і коли начався обстріл її осколками вбили А Якраз їм було їх було п’ятеро Якраз їм було по дві недільки тільки очки відкрили я ж

Підійшла до командира кажу Давай їх заберемо я їх вигодую батько живий та дзвоню до нього кажу там собачку нема де діти я привезу там комусь віддам просто жалко щоб він ну вже знала що він буде мій самий більший це вигодувала його соски Я не знаю Якби його не було якби я вижила саме

[музика] така куртка [оплески] її дочка стирала не знаю скільки раз був на все було чорним засухано залишилось без неї в ній знаходилися в нас були кольца обручки не все там осталося це одне єдине за яким шкода я просто не звертала ніколи уваги на такі дрібниці які ми зараз просто тішуся я

Кожній пилинки кожному листочку кожному Я просто я щаслива Я живу я багато переоцінилося і ціниться і говориться завжди не можу наговоритися своєю донькою багато-багато хочуть всього висказатися то що я опустила то що я договорила завжди казати Я тебе люблю Я без тебе не можу ти не рідна ти моя сама найдорожча

Я стараюся бути більш вдома ну там було від мене там куди потрібно поїхати но то так а так Я стараюся вечором собі дома я більш стала домашньою вже Ну тепер по-другому начала якби жити і цінувати більш то що життя воно таке що сьогодні є а

Завтра його немає Ти не ну ти маєш цю людину а завтра її не маєте її просто не встигла все зробити і сказати Ця дівчина 21-річна про яку ви згадуєте весь час вона була з вами постійно зі мною це я в госпіталі лежала сестра Вона з двойняшок як двойняшка і це сестра

Вона в’яже своїми руками Ну там і це мені зайчика зробила Це вона прислала мені зайчика і записочку це благодарность то що я оберігала найдорожчий подарок їй життя [музика] президент вручив що це за мужність [музика] третього ступеня але ж заслужений замужність ну знаєте Я конечно пишаюся тим що мені вручили орден але

Якось хочеться щоб всі повернулись додому всі живі щоб були здорові чому зможете ви взагалі колись от пробачите тих людей які над вами знущалися ніколи я чесною я би казала мені щоб хотя би щоб можна чуть-чуть приїхати от там тримають їхніх військовополонених цих от хочу просто

Одного щоб мені дали щоб я просто з ним робила та же саме що мені зі мною Ну що вони зі мною хочеться не робив Ну щоб він відчув просто то що в нас коли обмін був їх міняли вони всі такі мордоборотні йшли Кожен з них курточках з яблучками з

Чемоданами на колёсиках всі такі вимиті вибриті красавці а ми всі йшли обсощі і побиті якби грязні її порвані ніколи не пробачте били вбивали в поломане брали А я не скорилася українкою народилася

настоящее время,люди,жизнь,настоящее время док,НВ,current time,yfcnjzott dhtvz,документалка,документальное кино,блог,влог